Підприємиця, засновниця travel-компанії, ексвійськовослужбовиця та організаторка подорожей

Дарина Білан - підприємиця, засновниця travel-компанії, ексвійськовослужбовиця та організаторка преміальних подорожей - розповіла про кардинальні зміни у своєму житті, пошук власного професійного шляху, досвід роботи у сфері подорожей та створення власної компанії. В інтерв’ю Дарина також відверто розповіла про періоди емоційного виснаження, ставлення до публічності, особисте життя та те, чому за красивою картинкою в соцмережах не завжди стоїть таке ж життя.

Дарино, ти багато разів кардинально змінювала своє життя. Чи легко тобі відпускати те, що вже стало звичним, і починати щось з нуля?

Свого часу з колишнім хлопцем ми починали спільну компанію, яку розвивали разом. Але коли вирішили розійтися, я зрозуміла, що мій шлях буде іншим. Він буде пов’язаний із подорожами, але це буде щось зовсім кардинальне, те, що про мене, про мій спосіб життя, про мою енергію.

Відповідно, мені ніколи не було страшно починати з нуля. Я постійно переїжджала в різні міста й ніколи не боялася закінчувати все для того, щоб знайти своє.

Якщо озирнутися назад, який період життя найбільше сформував тебе такою, якою ти є сьогодні?

25-й рік - період двох депресивних епізодів, цілковитого руйнування себе, фінансового руйнування, нерозуміння, як і куди рухатися, і повного дослідження себе, свого життя та того, чого я хочу, як саме хочу жити. Це 25-й рік.

Чи була у твоєму житті версія себе, з якою сьогодні тобі було б складно себе впізнати?

Насправді ні. Я залишилася, якою була, тільки подорослішала, порозумнішала, стала більш стабільною. Навчилася приймати холодні рішення, а не емоційні, обдумувати їх. Ось це змінилося.

Я, моя енергія, мій підхід до життя, ставлення до людей - вони не змінилися.

Ти багато подорожуєш і допомагаєш іншим відкривати світ. А що особисто для тебе означають подорожі - роботу, свободу чи спосіб краще зрозуміти себе?

На сьогодні для мене подорожі - це про роботу. Але коли навколо класні люди, легка компанія, я насолоджуюся тим, що роблю, і тим, серед яких людей перебуваю. І тоді це стає частиною мого відпочинку.

Особливо коли є надійна команда, капітани, партнери, асистенти, які допомагають зробити сервіси, спростити мені роботу.

Відповідно, я відчуваю, що як лідер можу трошки розслабитися і більше відпочивати.

Що в роботі з організації подорожей люди найчастіше недооцінюють? Що насправді залишається «за кадром» красивої картинки?

Без команди я була постійно втомлена, в енергетичному виснаженні, тому що ти закриваєш абсолютно все. А зараз такого вже немає.

Я дуже часто чую від людей: «Як ти це вивозиш? Як ти це виносиш?»

Вони бачать, скільки всього я роблю, скільки рішень потрібно приймати, наскільки швидко це треба робити, як організувати той чи інший вечір, як за таймінгом зібрати всіх людей в одній точці, щоб загальний план не зламався.

Тому люди потім кажуть, що це справді менеджерська робота. Вона дуже важлива, але її часто недооцінюють і не розуміють, чому мої тури можуть коштувати дорожче за інші й за що саме вони платять.

Зараз вони бачать, за який сервіс платять: за роботу шеф-кухарів команди, за капітанів, які дуже надійні та гарантують безпеку в будь-якій ситуації. Ось за це. І це часто недооцінюється.

Тому я дуже вболіваю за свою команду, відстоюю її і наголошую людям, за що саме вони платять.

Чи можеш ти сама повністю відключитися від роботи під час подорожі, чи для тебе це майже неможливо?

У майбутньому, я сподіваюся, так. Зараз мені треба поставити свою компанію, налаштувати всі процеси, і, можливо, колись я зможу поїхати в подорож сама, зі своїм чоловіком, із сім’єю, щоб відпочивати й не бути дотичною до проєкту взагалі.

Зараз я для того все роблю.

Якою була найбільш непередбачувана ситуація у твоїй роботі, коли довелося швидко приймати рішення?

Колись, за дві години до приїзду моїх клієнтів, я приїжджаю на віллу в Індонезії, а вона повністю затоплена. І треба було дуже швидко прийняти рішення: або залишитися там, у мокрій віллі на три дні, або шукати іншу й платити великі гроші заново.

Я заплатила заново, знайшла іншу. Мені компенсували дуже мало коштів, але для мене комфорт людей був важливіший.

Ти працюєш у сфері, де люди часто бачать лише красивий результат. Як зрозуміти, якою насправді має бути подорож, щоб вона залишилася з людиною надовго?

За красивим результатом завжди стоїть величезна кількість роботи, якої людина, яка приїжджає у подорож, може навіть не помітити. Для мене важливо, щоб кожна подорож була не просто красивою картинкою, а цілісним досвідом, який людина забере із собою надовго.

Наприклад, коли ми організовуємо яхтові подорожі, дуже багато уваги приділяємо людям, які будуть разом на борту. Ми враховуємо спільні інтереси, вік та інші чинники, щоб сформувати комфортну атмосферу, і щоб люди справді могли стати однією командою.

Разом із командою та капітанами ми дуже детально пропрацьовуємо маршрути, щоб подорож була максимально комфортною. Водночас наповнюємо її сервісом і враженнями: запрошуємо українських артистів, діджеїв та ведучих, продумуємо локації й ресторани, де люди можуть не просто поїсти, а отримати окремий емоційний досвід.

Також для нас важлива їжа, тому ми залучаємо професійних кухарів і дуже уважно підбираємо ресторани. Я взагалі вважаю, що смачна їжа - це величезна частина гарного настрою в подорожі.

Тому за кожною поїздкою стоїть дуже багато непомітної роботи: від підбору людей і маршруту до музики, їжі, сервісу та атмосфери. І саме ця комбінація деталей зрештою робить подорож по-справжньому незабутньою.

Що для тебе сьогодні означає успіх? Чи змінилося твоє уявлення про нього за останні роки?

Я знаю, що успішного успіху не існує, і все, що транслюють інфлюенсери та блогери, які не показують правду за лаштунками, - це лише картинка.

Я дуже багато ділюся тим, що в мене не виходить. Розповідаю про депресію, про вигорання, про те, що потрібно зважати на свій психоемоційний стан.

Картинки, квіти, букети - все це може бути просто ілюзією якогось життя, тим, якими люди хочуть здаватися. А насправді за цим усім може приховуватись зовсім інша реальність.

Інколи це просто картинка в Instagram, і я цьому не вірю. Сама вже дуже давно не створюю такої ілюзії.

Ти справляєш враження людини, яка постійно рухається вперед. А чи вмієш зупинятися й дозволяти собі нічого не робити?

Я хочу заземлятися, бути в моменті, але для цього треба зробити ще достатньо роботи, щоб собі це дозволити.

Нещодавно у своєму Instagram ти відверто піднімала тему антидепресантів і морального стану. Чому для тебе було важливо заговорити про це публічно? Розкажи про свій досвід і, можливо, те, що ти хотіла б сказати людям, які зараз переживають непростий період.

Я це сказала тому, що люди зараз дуже залежні від Instagram, від соцмереж. Вони дивляться на картинку людей і думають, що в них ніколи не буває проблем, поганого настрою, фінансових втрат, моральних втрат, фізичних втрат, хвороб та іншого.

Тому я вирішила розказати про свій досвід, щоб хоча б мій Instagram не був тією картинкою й ілюзією, яку люди створюють публічно.

Тому що вони просто не готові ділитися правдою. І їх не можна засуджувати, не всі готові відкриватися. Але ця загальна картинка успішного успіху, щасливого життя, цих дорогих машин, подорожей та іншого дуже ламає психіку інших людей.

І оскільки я роблю благо для людей, і це моя місія, вважаю, що цим дописом, цією відвертістю можу дуже багато комусь допомогти.

Чи є у тебе страх, який досі не вдалося подолати, попри весь досвід і кількість рішень, які ти вже прийняла?

Ні, в мене немає страхів. Я не живу страхами.

Мені вже нічого не страшно.

Утвоєму Instagram ми можемо бачити не лише роботу та подорожі, а й частину особистого життя. Наскільки для тебе важливо зберігати баланс між публічністю та тим, що хочеться залишити лише для себе? І чи можеш ти сказати, що зараз щаслива у своєму особистому житті? 

Раніше я дуже багато публікувала особистого життя. І вважаю, що для мене це не завжди було правильно.

Але якщо є моменти щастя в особистому житті, якими хочу поділитися, то я можу цим поділитися. Але зараз роблю це дуже виважено, розуміючи, що можна публікувати, що ні, що я хочу розказати, а що має залишитися зі мною.

Так, наразі можу сказати, що я стабільна, щаслива, емоційно та морально мені подобається, що відбувається в мене в житті.

І завдяки чому я зараз саме в такому хорошому стані? Бо зараз маю певну емоційну стабільність.

За що ти сьогодні найбільше вдячна собі?

Я вдячна собі за те, що не здалася. За те, що, хоч як би мені було важко, попри те, що втрачала сенс життя двічі в 2025 році,все одно щоразу починала все заново.

Я втрачала, не хотіла нічого, але кожного разу казала собі одну фразу: «Так буде не завжди».

І ця фраза допомагала мені рухатися далі. Рухатися і знати, що я знайду свій шлях, знайду свою людину і всі мої потреби, які існують сьогодні, будуть закриті.

Головне - просто рухатися вперед і не здаватися.

Ви нещодавно анонсували створення власної travel-компанії. Чому вирішили запустити її саме зараз та яку місію несе ваш проєкт?

Так, ми анонсували створення моєї travel-компанії в яхт-індустрії. Я дуже багато років до цього йшла.

В цілому 10 років йшла до розуміння того, хто я є, чим хочу займатися. Змінила близько шести професій. І ось зараз, на шостій професії, зрозуміла, що я організатор, людина, яка змінює життя інших людей, яка може допомагати людям різними способами.

Тому вирішила запустити цю компанію і робити масштабні преміальні проєкти, давати людям сервіс, емоції, нові знайомства, нові враження.

Бо хочеться жити більш щасливим життям. Життя в нас одне, і не так багато його залишилося. Ми живемо в Україні, і цих емоцій у нас дуже мало.

Ми живемо в дуже складний час, і хочеться, щоб більше людей мали змогу прожити цей тиждень на яхті й побути в цій реальній нереальності.

Тому я вже казала, що це проєкт також несе і благодійну місію, адже я допомагаю дитячим будинкам. Від будь-якого великого проєкту, будь-якої флотилії 20% даю на допомогу дитячим будинкам в Україні.

Що для вас означає бути жінкою-підприємицею і самостійно будувати власну справу?

Я насправді дуже сильна людина, і знала, що завжди буду займатися бізнесом, і прийду до того, що я хочу робити.

Відчуваю, що море, організація, подорожі - це моє, і я можу здійснювати великі проєкти й робити людей щасливими, знаходити для них інші сенси, щоб вони були щасливішими.

Відповідно, вирішила, що сьогодні саме час. Але це сталося лише тому, що до мене прийшли люди в команду, які повірили в мене та сказали: «Ми будемо з тобою працювати».

Вважаю, що за кожним масштабним проєктом стою не я, а моя команда.

Саме тому на сторінці мого проєкту є окремий допис про членів моєї команди, а це близько 10 людей.