SOWA — про власний стиль, сміливість бути собою, Євробачення і життя з совою

Нашій редакції вдалося поспілкуватися зі співачкою SOWA — артисткою нового покоління, яка впевнено формує власне звучання та не боїться експериментів. Вона відверто розповіла про шлях від конкурсів до авторської музики, пошук себе, сцену як інструмент впливу та особисту історію про крилату улюбленицю, яка змінила її життя.

Це інтерв’ю — про дорослішання в музиці та чесність із собою. Про вибір не підлаштовуватися, навіть коли це складніше. І про внутрішню свободу, яка відчувається в кожному рішенні — від звучання до способу життя.

— Ти почала співати ще у шість років і пройшла більше сотні конкурсів. У який момент відчула, що ти вже не просто учасниця, а артистка?

Я пам’ятаю той день, коли вперше офіційно запустила свій проєкт SOWA. Я опублікувала свій перший трек у соцмережах — сама, без розуміння, як усе працює і як правильно це робити, але з великим бажанням розпочати цей шлях. Я дуже хвилювалася: як усе буде, чи варто, чи, можливо, ще рано. Але вже під час першої прем’єри сталося дещо, що змусило мене повірити в себе. Вперше я відчула, що на правильному шляху, коли отримала перший лист від шанувальниці. Дівчинка надіслала мені лист, написаний від руки, де побажала успіхів і поділилася, що її надихає моя пісня.

Я люблю зберігати такі речі, як листи. Для мене це дуже інтимний момент: сісти за стіл, взяти ручку й написати свої відчуття конкретній людині. Раніше я робила так лише для найближчої подруги, тому це відчувається дуже особисто. Саме тому такі листи для мене надзвичайно цінні.Згодом, випускаючи більше пісень, я почала помічати, як інші люди їх переспівують: знімають кавери та навіть виконують на вокальних конкурсах. Це стало для мене справжнім шоком і великим досягненням. Адже колись я сама співала пісні інших артистів на конкурсах. І тепер усвідомлювати, що хтось обирає мої пісні — це дуже сильне відчуття, яке дало мені сили рухатися далі.

— Твоя музика постійно змінюється — від поп-року до електронного звучання. Це пошук себе чи стратегія?

Якщо прослухати всі мої пісні, можна зрозуміти, що я люблю експериментувати та пробувати себе в різних стилях: поп, поп-рок, електро, повстанська пісня, навіть із елементами східних мотивів.Тривалий час це був етап пошуку. У певний момент я хотіла зупинитися на поп-року і навіть почала себе так позиціонувати. Але згодом, під впливом інших людей, відмовилася від власних амбіцій і музичних бажань заради очікуваного результату, який, зрештою, не виправдав себе.

Після цього я вирішила, що більше не готова підлаштовуватися під чужі ідеї. Мені важливо залишатися в жанрі, який буде цікавий мені та водночас захоплюватиме слухачів.Згодом я зрозуміла, що це електропоп. І саме з нього почався новий етап мого проєкту — трансформація в усьому: від звучання і цінностей до зовнішнього образу. Перший трек “In her control” уже доступний на всіх платформах, і зараз готується наступна прем’єра в цьому ж стилі.

— Над чим ти зараз працюєш і що нового слухачам варто чекати найближчим часом?

Зараз я працюю над завершенням наступної прем’єри — це буде трек в електропоп стилі з більш танцювальним настроєм.

Коли я оголосила, що планую рухатися в цьому напрямку, отримала багато запитань: чи зможуть слухачі ще почути мене в ліричному звучанні. Моя відповідь — так. Попри обраний стиль, я не відмовляюся від ліричних історій. Уже цього березня, на концерті вшанування Степана Гіги, пісня «Дорога до храму» прозвучить у моєму ліричному виконанні.

— Ти співпрацювала з відомими артистами. Що дає молодому виконавцю така колаборація?

Це залежить від дій артиста та його команди під час прем’єри. Якщо правильно використовувати можливості, які дає співпраця, результат обов’язково буде. Навіть колаборація з топовим артистом не принесе успіху, якщо не розуміти, що з нею робити, і не планувати подальші релізи. Якщо немає мети й усе робиться лише заради процесу — це зовсім інша історія. Колаборації — це завжди обмін аудиторією, новий досвід і поєднання творчого бачення артистів. Кожен дует у моїй кар’єрі був для мене важливим. Наприклад, із гуртом «Скрябін» і Юрком Юрченком ми вирушили в тур кількома містами, де виконували наш дует наживо. Це був особливий досвід — коли пісня виходить за межі екрана і живе на сцені. Я люблю дуети за сам процес: спільну роботу в студії, запис вокалу, обмін емоціями та очікування результату.

— Ти вже кілька разів потрапляла до лонглисту нацвідбору Eurovision Song Contest. Що для тебе цей конкурс сьогодні?

У 2022 та 2023 роках я потрапляла до лонглистів Нацвідбору і не готова зупинятися на цьому. Кожного разу, подаючи заявку, я намагалася створити трек із важливим меседжем, який відповідає часу. Колись я вважала, що музика поза політикою. Але з досвідом зрозуміла, що помилялася. Музика — це один із інструментів впливу. Сцена — це наша трибуна, де ми можемо доносити свої цінності та формувати думки.

ПРО ОСОБИСТЕ

— У тебе дуже незвичний домашній улюбленець — сова. Як вона з’явилася у твоєму житті?

Я ніколи не думала, що така історія може трапитися зі мною. Я вірю в знаки долі — і саме такий знак отримала перед зйомками кліпу “Spread my wings”. Одного разу я натрапила у Facebook на оголошення про сову, яку знайшли з пораненим крилом. Це був сич — вид, який не виживає в дикій природі. Я завжди мріяла взяти під опіку сову, але планувала зробити це пізніше. Та коли побачила її великі жовті очі — одразу зателефонувала.

Так співпало, що сова була в Києві, куди я якраз їхала на зйомки. Там і відбулася наша перша зустріч. До Львова ми вже поверталися разом.

Я назвала її Містері — «загадка». Довгий час про неї знали лише кілька найближчих людей.

— Яка вона у побуті? Що тебе найбільше здивувало?

Я ніколи раніше не бачила сов у житті, тому мене дивувало все. Особливо — як вона їсть: ковтає здобич повністю. Також цікаво спостерігати за її реакцією на нових людей — вона присідає і випрямляється, ніби намагається сховатися або налякати. Ще один момент — її голос. Іноді це короткі, дуже високі звуки, іноді — довші. Попри милий вигляд, це хижий птах, тому при контакті ми використовуємо спеціальні рукавицію

— Які особливості догляду за совою?

Для сови важливе природне харчування. Одного прийому їжі на день достатньо. У раціон входять миші та курчата, іноді комахи. Їжа має бути сирою. Також важливо мати в просторі тверді поверхні — гілки, дерево або каміння, щоб птах міг точити дзьоб. Потрібно забезпечити місце для купання і регулярно оновлювати воду.

— Чи виникали складнощі через такого незвичного улюбленця?

Мені пощастило жити в будинку з власним подвір’ям, де ми облаштували великий вольєр. Там сова має достатньо простору для польоту. Спочатку я не розповідала про неї через страх негативної реакції. Але варто розуміти, що сичі — досить поширені домашні улюбленці у світі. Якщо створити правильні умови, птах може жити комфортно навіть поза природою.

— Як сова уживається з іншими тваринами?

Сова живе в окремому просторі, тому інші тварини не мають до неї доступу. У домі також живуть померанський шпіц Мішель, кішка Мурка (яку ми прихистили з вулиці) та іноді приїжджає Джек-рассел Джессі — улюблениця моєї сестри. Кішка іноді заходить на територію, але повністю ігнорує сову.

— Як змінилося твоє життя з появою Містері?

Кожного разу, коли я розповідаю, що в нашому домі живе не одна «сова», а дві, люди дуже дивуються. Містері — це мій тотемний птах. І з її появою я відчула, наскільки ми схожі. Це дуже особливий зв’язок.

SOWA — із тих артисток, які не бояться змінюватися і водночас залишатися собою. Її шлях — це не про швидкі формули успіху, а про чесність, інтуїцію і внутрішню свободу. Від дитячих конкурсів до власного звучання, від пошуків до чіткої позиції — сьогодні вона будує не просто кар’єру, а власний світ, у якому музика має сенс і вплив. І, здається, ця історія тільки починається — з новим звучанням, новими прем’єрами і крилами, які вже точно розправлені.